СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ДОЗИ ОЗОНУ

Abstract

Формула корисної моделі 1. Спосіб визначення індивідуальної дози озону, який включає приготування ряду проб крові, виділення контрольної та досліджуваної груп проб, вплив на клітини крові в досліджуваній групі озонованим фізіологічним розчином із збільшенням дози розчиненого озону, дослідження показників клітин крові під впливом озонованих розчинів та визначення індивідуальної дози озону, який відрізняється тим, що як досліджувані клітини крові обирають еритроцити, а як досліджувані показники - їх стійкість до дії β-адреноблокаторів, для визначення стійкості проб в усі досліджувані проби додають 150±10 мкг β-адреноблокатору і 5,0 мл озонованого фізіологічного розчину NaCl з покроковим збільшенням в пробах дози розчиненого озону; одночасно в контрольні проби додають 150±10 мкг β-адреноблокатору і 5,0 мл гіпотонічного розчину NaCl; всі проби інкубірують 15-30 хвилин при кімнатній температурі та центрифугірують 5 хвилин при 800g, досліджують плазму крові, що утворилась над осадом, визначають рівень гемолізу в усіх пробах, порівнюють цей рівень в досліджувальних і контрольних пробах та при його збільшенні в досліджуваній пробі до 17±2% констатують, що доза в ній є максимально ефективною та гранично допустимою. 2. Спосіб визначення індивідуальної дози озону по п.1, який відрізняється тим, що вплив на клітини крові в досліджуваній групі виконують фізіологічним розчином з дозою розчиненого озону від 0,4 мг/л до 5,8 мг/л з покроковим збільшенням дози на 0,6 мг/л