Стан перекисного окислення ліпідів при експериментальному ревматоїдному артриті на тлі застосування диклофенаку натрію та кріоконсервованого екстракту плаценти

Abstract

Здатність нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) впливати на запалення, виникнення й проведення больового сигналу, агрегацію елементів крові, неоангіогенез, клітинний апоптоз та інші процеси визначила широке коло патологічних станів, при яких вони з успіхом використовуються, однак найбільше значення НПЗЗ мають для лікування запальних і дегенеративних захворювань суглобів та хребта [Свінціцький А. С., 2012]. Невід’ємною складовою частиною і важливою ланкою запального процесу є активізація перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), яка відображає і характеризує його гостроту, тяжкість, особливість перебігу та ефективність терапевтичних заходів [Чугай О. О. та співав., 2016] Мета – охарактеризувати терапевтичну ефективність комбінованого застосування кріоконсервованого екстракту плаценти (КЕП) та диклофенаку натрію (Д-Na) за протизапальною активністю у щурів з ад’ювантним артритом (АА). Матеріал та методи. Дослідження проведено на 28 щурах-самцях, розділених на 4 групи: І – інтактні щури (n=7), ІІ (контроль) – щури (n=7) без лікування, ІІІ – щури (n=7), ліковані Д-Na (8,0 мг/кг, внутрішньошлунково), ІV – щури (n=7), ліковані Д-Na (8,0 мг/кг, в/шл) та КЕП (0,16 мл/кг, внутрішньом’язово (в/м)). АА у щурів моделювали субплантарним введенням повного ад’юванту Фрейнда («0» день). Лікування АА проводили з 14 по 28 день. Д-Na вводили кожен день. КЕП («Кріоцелл-кріоекстракт плаценти») вводили в/м з інтервалом 2 дні (усього 5 ін’єкцій), відповідно на 14, 17, 20, 23 та 26 дні. Вміст малонового діальдегіду (МДА, мкмоль/л) в сироватці крові визначали на 28 добу експерименту за утворенням забарвленого комплексу при взаємодії останнього з тіобарбітуровою кислотою та розраховували за показниками оптичної густини, визначеної за світлопоглинанням при довжини хвилі λ = 540 нм. Результати дослідження. Проведене дослідження показало, що у щурів з АА на 28 добу експерименту відмічалось статистично вірогідне (р < 0,001) зростання рівня МДА на 53,7 % відносно показників інтактних тварин та становив відповідно 6,3 мкмоль/л. Монотерапія Д-Na призвела до статистично вірогіднго (р < 0,01) зниження рівня МДА на 19,0 % відносно показників тварин контрольної групи та становив відповідно 5,1 мкмоль/л. Найвиразніші зміни з боку процесів ПОЛ відмічено на тлі комбінованого застосування Д-Na та КЕП. Так рівень МДА статистично вірогідно (р < 0,001) знизився на 31,7 % щодо показників тварин контрольної групи, що на 12,7 % перевищувало (р = 0,004) протизапальну активність монотерапії Д-Na. Висновки. Встановлено, що комбіноване застосування КЕП та Д-Na призводить до нормалізації процесів ПОЛ у щурів з експериментальним ревматоїдним артритом – рівень МДА співставлявся з показниками інтактних тварин, відповідно 4,3 та 4,1 мкмоль/л.