Оцінка ефективності протизапальної терапії експериментального ревматоїдного артриту ібупрофеном та його комбінацією з вінбороном за показниками ремоделювання кісткової тканини

Abstract

Актуальність. Ревматичні захворювання розглядаються у всьому світі як одна з найбільш розповсюджених патологій та як одна з найбільш значущих медичних та соціально-економічних проблем сучасного суспільства. За даними. Nanjundaiah S.M. та співав. (2013 р.) процес запалення може спричиняти пошкодження кісткової тканини, що обумовлено спільними імунними медіаторами, зокрема цитокіновою системою «RANK-RANKL-OPG». Мета: охарактеризувати за даними конусно-променевої комп’ютерної томографії та біохімічними маркерами резорбрції кісткової тканини вплив монотерапії ібупрофеном та його комбінованого застосування з вінбороном на морфофункціональний стан кістково-суглобової системи задніх кінцівок щурів з ад’ювантним артритом (АА). Матеріали та методи. Дослідження проведено на 28 статевозрілих нелінійних щурах-самцях з масою тіла 180-220 г., розбитих на 4 групи: I – інтактні щури (n=7), II – щури зі змодельованим АА (n=7) без лікування (контроль), III – щури з АА (n=7), ліковані ібупрофеном (218 мг/кг, внутрішньошлунково (в/ш)), IV – щури з АА (n=7) ліковані ібупрофеном в/ш (218 мг/кг) в комбінації з вінбороном (11 мг/кг, в/ш). АА моделювали шляхом субплантарного введенням повного ад’юванту Фрейнда (100 мкл/щура). Щільність кісткових структур визначали в режимі «Profile» за шкалою Hounsfield N.D. від -1023 до +3000 одиниць (HU). Рівень остеопротегерину (OPG, пг/мл) визначали методом імуно-ферментного аналізу за допомогою тест-системи «eBioscience» (Австрія). Результати та їх обговорення. Так розвиток АА у щурів на 28 добу експерименту супроводжувався статистично вірогідним (р < 0,05) зниженням щільності кісткової тканини (ЩКТ) проксимального епіфізу ІІ плеснової кістки на 22,4 % та зниження аналогічного показника дистального епіфізу першої фаланги ІІ пальця стопи на 16,6 % відносно показників інтактних тварин. Виявлені зміни узгоджувалось із зниженням рівня OPG (р < 0,05) у щурів з АА. На тлі монотерапії ібупрофеном ЩКТ дистального епіфізу ІІ плеснової кістки збільшилась на 15,5 %, а проксимального епіфізу першої фаланги ІІ пальця стопи – зросла на 4,8 % і становив відповідно 1237,6 ± 120,3 (95% довірчий інтервал (95% ДІ): 1001,8-1473,4) HU та 1056,0 ± 74,9 (95% ДІ: 909,3-1202,7) HU відповідно Комбіноване застосування ібупрофену та вінборону призвело до збільшення ЩКТ проксимального епіфізу ІІ плеснової кістки збільшилась на 22,9%, а дистального епіфізу першої фаланги ІІ пальця стопи – на 19,4 % відносно показників тварин з АА без лікування і становила відповідно 1521,1 ± 91,2 (95% ДІ: 1342,5-1699,8) HU та 1260,9 ± 81,1 (95% ДІ: 1101,9-1419,8) HU. Крім того нами встановлено, що на тлі комбінованого застосування ібупрофену та вінборону у щурів з АА рівень OPG практично співставлявся з показниками інтактних тварин. Висновки. Виявлені нами зміни вказують на більш виразну спроможність ібупрофену та вінборону при їх комбінованому застосуванні пригнічувати розвиток остеопенічного синдрому порівняно з монотерапією ібупрофеном на моделі ад’ювантного артриту у щурів.