Можливості променевої діагностики ускладнень спеціального лікування

Abstract

Сталий розвиток конформної променевої терапії (ПТ), удосконалення радіаційної техніки та сучасні досягнення радіобіології дозволили значно поліпшити результати ПТ хворих зі злоякісними новоутвореннями. Однак після закінчення лікування у пацієнтів все ще можуть виникати пізні променеві ушкодження різних органів і систем, які потрапили в зону полів опромінення. Типовими ускладненнями ПТ є променеві ушкодження покривних тканин (фіброз, виразка в ділянці полів опромінення, променева плексопатія, вторинний лімфостаз верхніх та нижніх кінцівок, радіонекроз (остеопороз, променевої остеомієліт) кісток, внутрішньотазовий променевої фіброз, променеві ушкодження кишківника, сечового міхура, стравоходу, серця та ін. У зв'язку з цим постає проблема, яка полягає в поліпшенні якості життя пацієнтів в ранні і віддалені періоди після ПТ, зокрема рання діагностика променевих уражень для своєчасного попередження або уповільнення їх прогресування. До найпоширеніших методів сучасної променевої діагностики ускладнень ПТ належать комп’ютерна томографія (КТ), сцинтиграфія, екскреторна урографія та ін. Променевий пневмофіброз, що найчастіше виникає у віддалені терміни після ПТ з приводу раку легені діагностується переважно за допомогою КТ органів грудної клітки. Крім того при проведенні КТ можуть виявлятись променеві ускладнення з боку серця, які маніфестують у вигляді дистрофії міокарда, ушкодження клапанів серця та/або перикардиту у разі опроміненні в дозах понад 50 Гр. Особливе місце у дігностиці променевих усклданень з боку кісткової системи посідає остеосцінтіграфія. Дослідження метаболізму кісткової тканини за допомогою радіофармацевтичних препаратів, які накопичуються в кістках скелету та вловлюються детекторами гамма-камери, дозволяють вірогідно діагностувати променевий остеомієліт на його ранніх стадіях розвитку. Променеві ускладнення з боку нирок виникають за їх безпосереднього опромінення, яке перевищує дозове навантажені у 20 Гр при опроміненні ділянки нирок або 35 Гр на одну нирку. Променеве ушкодження однієї нирки може протікати без вираженої клінічної картини та діагностується переважно за допомогою екскреторної урографії. Таким чином, наявні на сьогоднішній день методи променевої діагностики, за їх адекватного та клінічно доцільного застосування, дозволяють своєчасно діагностувати ранні ознаки розвитку ускладнень ПТ до їх клінічної маніфестації. До числа основних променевих методів діагностики променевих ускладнень доцільно віднести комп’ютерну томографію, сцинтиграфію та екскреторну урографію.